Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Бро, смотри, я тебе расскажу, как я купила шишки марихуаны и теперь каждый раз замечательно провожу время!
Вот, слушай, этот рассказ будет о том, как я попал в очередную историю с закладками и получил вполне себе вмазку. Я всегда стараюсь быть в курсе всех трендов, и когда появилась возможность приобщиться к миру зеленого дыма, я сразу был на подхвате.
Знаешь, братан, наше время – время свободы и возможностей, и я решил воспользоваться этим. Поэтому, в один прекрасный день, я решил сделать воздух каждого своего дня немного легче и беззаботнее. Мои друзья уже давно проповедуют за кислотку и хмурь, но я решил начать с чего-то попроще.
И вот, наконец, нашел я своих дилеров, которые порекомендовали мне шишки марихуаны. Я взял пару граммов и поехал домой, не терпясь испытать новые ощущения.
Когда я впервые выкурил свою первую шишку, я почувствовал себя, как настоящий худой парень! Все вокруг стало ярче, цвета стали насыщеннее, а музыка зазвучала еще глубже. Я просто забыл о повседневных заботах и погрузился в атмосферу безмятежности и транса.
А еще круто, что ты можешь выбрать, чем заняться после кайфа – посмотреть фильм, поиграть в видеоигры или просто поваляться на диване и наслаждаться моментом. А временами я просто сажусь за рабочий стол, набираю тексты своих рэп-баттлов и приходят новые идеи на уровне опиумного сна. Мое вдохновение просто зашкаливает!
Бывают моменты, когда я гоню по улицам, словно на крыльях, наслаждаясь каждым вдыханием свободного воздуха. И знаешь, братан, это по-настоящему кайфовое чувство – свобода, которую можно почувствовать только тогда, когда ты гонишься за своими мечтами и ни от чего не зависишь.
Мы живем в таком интересном времени, когда можно найти все, что захочешь. Я понимаю, что наркотики – это нелегально, но когда ты выбираешь свой путь и сам принимаешь решения, ты чувствуешь себя настоящим хозяином своей жизни.
Так что, братан, я рассказал тебе свою историю, как я купил шишки марихуаны и теперь каждый раз замечательно провожу время. Но помни, что каждый должен сам принять решение о том, что ему важнее – здоровье и осознанность или мгновенные кайфы. Я сделал свой выбор и продолжаю наслаждаться своим рок-н-роллом.